10 клас. Загальна характеристика Азії (заняття 2)

 Загальна характеристика Азії 

(супровід мультимедійної презентації - слайди 13-23)

На території Азії нараховується 48 держав і територій, 47 з них –  незалежні. Особливий статус має територія о. Тайвань, який домагається вступу до ООН, проте юридично вважається однією з «конфліктних провінцій» Китаю. В межах регіону Азія є всі типи країн за рівнем економічного розвитку, тобто:

1) економічно розвинені країни;

2) країни планової економіки;

3) країни, що розвиваються;

4) найменш розвинені країни.

За формою правління 2/3 азіатських держав республіки, проте саме в цьому регіоні світу знаходиться найбільша кількість монархій – 14.

За адміністративно-територіальним устроєм 4/5 держав регіону є унітарними, проте є 9 федерацій.

Міжнародні організації. В межах Азії найбільш впливовими міжнародними організаціями є АСЕАН і Ліга арабських держав. 

Асоціація держав Південно-Східної Азії  (англ.  Association of  South East  Asian  Nations,  ASEAN,  АСЕАН)  — геополітична та економічна міжнародна організація, до якої входять 10 країн, розташованих в Південно-Східній Азії. Метою асоціації було оголошено прискорення економічного розвитку та соціального прогресу в краïнах-учасницях, захист миру та стабільності в регіоні, а також надання краïнам-учасницям змоги мирного розв'язання спірних питань.

В основу Економічної спільноти АСЕАН покладено Зону вільної торгівлі (ЗВТ) (AFTA), яка надасть систему тарифних преференцій для сприяння вільного потоку товарів в межах АСЕАН. ЗВТ (AFTA) — це угода між краïнами-учасницями АСЕАН щодо виробництва товарів у країнах АСЕАН. Угоду було підписано 28 січня 1992 в Сінгапурі. Спочатку угоду підписали Бруней, Малайзія, Індонезія, Сінгапур та Таïланд. 1995 до угоди приєднався  В'єтнам,  1997 — М'янма,  1999 — Камбоджа. В'єтнам, М'янма та Камбоджа не повністю виконали свої обіцянки, коли вони вступали до ЗВТ, тому вони отримали більший термін для виконання своїх обіцянок зі зниження тарифів.

Найвищим органом АСЕАН є саміт лідерів (глав держав та урядів) краïн-учасниць, який відбувається щорічно починаючи з 2000 року. Повсякденне керування роботою організації виконує постійний комітет у складі міністра зовнішніх справ поточної краïни-голови та послів інших краïн-учасниць. Постійний секретаріат розташований в Джакарті. Робота Асоціації відбувається в 29 комітетах та 122 робочих групах. Щорічно в АСЕАН відбувається понад 300 заходів та зустрічей. Безпосередньо до організації належать Філіппіни, Малайзія, Індонезія, Сінгапур та Таïланд. 7 січня 1984 року до них приєднався Бруней-Даруссалам, 28 липня 1995року — В'єтнам, 23 липня 1997 року — Лаос та М'янма. 30 квітня 1999 року — Камбоджа. Папуа Нова Гвінея  і Східний Тімор мають статус краïн-спостерігачів.

Ліга арабських держав (араб. جامعة الدول العربية‎ Jāmiʻat ad-Duwal al-ʻArabiyya)  — регіональна  міжнародна  організація  арабських  держав Південно-Західної Азії, Північної  і Північно-Східної Африки. Створена в Каїрі 22 березня  1945 року Єгиптом,  Сирією,  Іраком,  Ліваном,  Трансйорданією,  Саудівською Аравією. Ємен приєднався 5 травня 1945 року. Нараховує 22 країни-члени. Провідна мета Ліги наступна: залучення тісніших відносин між державами-членами і координація взаємодії між ними задля захисту своєї незалежності і суверенітету,  вирішення загальних питань й інтересів арабських країн.

Ліга арабських держав бере участь в політичних, економічних, культурних і соціальних програмах, направлених на сприяння реалізації інтересів своїх держав-членів. Вона виступає як форум для держав-членів в цілях координації їх політичних позицій, задля обговорення питань, що мають загальний інтерес, для врегулювання суперечок і вирішення проблем на кшталт Ліванської кризи у 1958. Ліга виступає як платформа для розробки і висунення багатьох епохальних документів сприяння економічній інтеграції. Одним з прикладів є Об'єднана Арабська хартія економічної діяльності, яка визначає принципи економічної діяльності в регіоні.

Ліга арабських держав зіграла важливу роль у формуванні шкільної програми, підвищення ролі жінок в арабському суспільстві, сприянню соціального захисту дітей, заохочення молодіжних і спортивних програм, збереження арабської культурної спадщини і розвиток культурного обміну між державами-членами. Заохочування літературної й інтелектуальної творчості, сучасний переклад технічних термінів для використання в державах-членах. Ліга пропонує заходи з боротьби зі злочинністю і наркоманією, а також займається питаннями праці, особливо серед арабських заробітчан-емігрантів.

Отже, найбільшими регіональними міжнародними організаціями на території Азії є Асоціація країн Південно-Східної Азії і Ліга арабських держав. Їх роль є значною, тому що важливим аспектом діяльності подібних організацій є консолідація країн регіону та згладжування конфліктів різного характеру. В азіатському регіоні це актуально, оскільки тут є багато «гарячих точок», які потребують вирішення із залученням міжнародних спільнот.

Найбільш значними конфліктами в межах регіону є:

ü Корейський півострів. Конфлікт почався у 1948 році з розділення Кореї на північ та південь. Завершився він у 1953 році облаштуванням найбільш укріпленої ділянки нічийної землі, яка розділяє КНДР та Південну Корею.

Але напруження на півострові лишається через те, що Пхеньян продовжує розвивати свою ядерну програму. КНДР має за оцінками спостерігачів 10 ядерних боєголовок. Тим часом у Південній Кореї знаходиться американська система протиракетної оборони та військова база (28,5 тисяч військових США).

ü Війна в Сирії. Розпочалась як продовження "Арабської весни" у 2011 році, але громадські виступи швидко переросли у військове протистояння сил, лояльних президенту Башару Асаду та його супротивникам. Обидві сторони підтримували іноземні держави. На боці армії Асада б'ються загони з Ірану та "Хезболи", яка базується в Лівані. З 2015 року його почала підтримувати ще й російська армія. Різні угрупування повстанців підтримують США, Туреччина, Саудівська Аравія, Йорданія та інші країни.

ü "Ісламська держава". Окремим гравцем війни в Сирії стала самопроголошена "Ісламська держава" (вона ж ІДІЛ, ІДІШ та "Даєш"), яка взяла під контроль частину Сирії та Іраку. Але в 2017 році її позиції значно послабились. Та проблема в тому, що за часи війни в Сирії "ІД" встигла розростися до рівня міжнародної організації. Вона присутня в Лівії, а групи, які оголосили про лояльність самопроголошеному "ісламському халіфату" є також у Нігерії, на Філіппінах та інших країнах. Окрема небезпека - це апологети "ІД", які живуть у країнах Європи та час від часу регулярно влаштовують там теракти.

ü Війна в Ємені. Зараз у цій країні ведуть війну сили повстанців-хуситів, яким допомагає Іран та урядові війська, яким активно допомагає коаліція, провідну роль в якій грає Саудівська Аравія. Через брак їжі та чистої води населення страждає від голоду та холери.

ü Ізраїльсько-палестинський конфлікт. Триває фактично з утворення держави Ізраїль рішенням ООН у 1947 році. Фактично він є частиною більш загального арабо-ізраїльського конфлікту. Араби, що проживають у Секторі Газа та на Західному березі річки Йордан домагаються створення власної незалежної держави.  Ізраїль виступає проти цього.

ü Буддійсько-мусульманський конфлікт в М'янмі. Мусульмани-рохінг'я (або ж рохінджа) становлять меншість у країні, більшість населення якої сповідує буддизм. Віддавна вони борються за створення власної держави. У 2017 році армія та поліція М'янми провела масштабну операцію в штаті Ракхайн у відповідь на вбивство повстанцями-рохінг'я дев'ятьох прикордонників. Близько 75 тисяч рохінг'я втекли до Бангладеш. За свідченнями біженців, армія та поліція М'янми, а також місцеве населення били й ґвалтували жінок, вбивали дітей та скоїли низку інших злочинів проти людства. Місія ООН збиралася розслідувати ці злочини, але уряд М'янми відмовив її членам у візах.

ü Війна в Афганістані. Ця країна не виходить зі стану війни десятки років. Зараз там триває війна з талібами та угрупуваннями, які називають себе підрозділами "Ісламської держави". Бойовики отримують підтримку з сусіднього Пакистану, де в Зоні племен розташовано чимало баз бойовиків. У 2001 році в країну зайшли війська коаліції НАТО на чолі зі США, які розпочали війну з угрупуваннями "Аль-Каїди" і талібами. У 2014 році були проведені демократичні вибори, контроль за безпекою перебрали на себе місцева армія та сили безпеки. В Афганістані досі лишається 13 тисяч військових НАТО та США і зараз точаться дискусії про те, чи не варто збільшити їхню кількість. Активність терористів у країні лишається високою.

ü Конфлікт між Індією та Пакистаном. Дві країни ведуть суперечку за Кашмір з 1947 року, коли обидві стали незалежними державами. За регіон вели три війни - в 1947, 1965 та 1999 роках. З 2003 року встановлено перемир'я, але воно часто порушується. Обидві країни також мають інші "гарячі зони", де й досі стріляють. В Пакистані це Белуджистан та райони, що найбільше страждають від діяльності радикальних терористичних угрупувань - Вазірістан, Зона племен, Хайбер-Пахтунхва. В Індії це штати Ассам, Маніпур та Нагаленд.

ü Нагорно-Карабахський конфлікт. Збройне протистояння 1990-1994 років між Азербайджаном та Вірменією призвело до утворення невизнаної Нагорно-Карабахської Республіки (за вірменською версією Республіка Арцах). Підписання в Бішкеку угоди "Про незастосування зброї" призвело до зупинки масштабних військових дій, але локальні збройні сутички в яких гинуть азербайджанці та вірмени тривають досі.

ü Війна з "Ісламською державою" на Філіппінах. У травні 2018 р. бойовики кількох радикальних ісламістських угрупувань захопили місто Мараві на філіппінському острові Мінданао. Їхній ватажок був проголошений керівником підрозділу "ІД" у Південно-Східній Азії. Армія Філіппін досі безуспішно намагається вибити терористів з міста, вбито вже близько 500 людей - військових та цивільних.

ДЗ: параграф 19 (ст. 82-84)