6 клас. Населення та держави світу

Кількість і розміщення населення Землі

      Роль людини та її господарської діяльності в перетворенні природних комплексів Землі. Зростання міст, розорювання полів, будування транспортних комунікацій — усе це швидко змінює природні комплекси, часто-густо спричиняючи непоправні наслідки. Природа, у свою чергу, також завдає «удару», відповідаючи на подібні втручання повенями, ураганами, землетрусами та іншими небезпечними явищами та процесами.

        А чи завжди людина справляла настільки сильний вплив на природу? Історія дає нам відповідь: ні, тривалий час кількість населення на Землі була незначною, людина безроздільно залежала від природних умов і ступінь її втручання у природу був надзвичайно малий. Швидкими темпами населення почало збільшуватися у ХІХ ст., а у ХХ ст. кількість населення збільшилась у чотири рази, сьогодні на планеті нараховується понад 6 млрд осіб. Якими ж є причини настільки «вибухового» зростання кількості землян? Чому в одних районах Землі проживає дуже багато людей, а в інших — навпаки, дуже мало?

      (опрацюйте матеріал у підручнику ст. 233-235)

Перегляньте презентацію "Кількість і розміщення населення"

Цікаво!

Щорічно кількість населення всього світу зростає більш ніж на 90 млн чол. Це означає, що щосекунди на Землі народжується троє дітей.

• Кількість населення своєї країни уряд визначає за допомогою перепису. Перші переписи населення було здійснено в Китаї ще 3 тис. років тому. У США перепис населення проводять з 1790 р., у Великій Британії — з 1801 р., у Росії — з 1897 р. Сьогодні в більшості країн перепис населення проводять раз на десять років. Кожен житель заповнює опитувальний аркуш, куди вписує різні відомості про себе.
• За прогнозами Фонду народонаселення ООН, у 2016 році народиться семимільярдний житель Землі, а у 2050 р. населення планети складатиме близько 9,8 млрд чол. Надалі, як вважають учені, темпи приросту вповільняться і до 2120 р. на Землі житиме близько 11,6 млрд чол. Якщо ж збережуться існуючі темпи приросту, то подвоєння сьогоднішньої кількості населення відбудеться вже через 70 років.
• Питання зростання кількості населення хвилює не лише вчених-демографів, але й економістів, екологів, політиків. Адже разом зі зростанням народонаселення збільшиться й навантаження на обмежені ресурси планети. Так, за останні 70 років кількість населення планети виросла втричі, а об’єми водопостачання — аж у шість разів! Сьогодні від «водного голоду» потерпає близько 30 країн світу. Існує проблема й нестачі продовольства. За даними ООН, на Землі постійно голодує близько 500 млн чол., а близько 1 млрд — постійно недоїдають. Крім продовольчої проблеми, зростання кількості населення Землі призведе до поглиблення проблеми природокористування, бо темпи збільшення обсягів використання мінеральних ресурсів випереджають темпи зростання народонаселення.

Людські раси

      Люди, що проживають на Землі, дуже відмінні між собою. У них різні мови, релігії, традиції, звички та, звичайно ж, зовнішній вигляд. А чи знаєте ви, що, на думку більшості вчених, поширення людських істот по Землі почалося з одного району в Африці близько 2–3 млн років тому? Отже, всі люди на Землі — далекі родичі? Сучасні генетичні досліджен­ня підтверджують це. Чому ж люди так відрізняються кольором шкіри, волосся, рисами обличчя та багатьма іншими ознаками? Відповідь на це запитання проста і не викликає суперечностей у вчених: головною причиною є природа, точніше ті природні умови, в яких жили люди, розселяючись по планеті. Давайте з’ясуємо, як же це відбувалося.

(опрацюйте матеріал у підручнику ст. 236-238)

    Спробуйте попрацювати усно: Опишіть свою зовнішність з огляду на теорію про раси та зробіть ви­сновок про свою приналеж­ність до певної раси. Те саме проробіть і з членами вашої родини.

       Сучасні дослідження доводять, що на початку ХХІ ст. до змішаних рас належатиме близько 30 % населення Землі. Чим пояснити цей факт? Як, на вашу думку, надалі буде змінюватися ця цифра — збільшуватиметься чи зменшу­ватиметься? 

Цікаво! 

      М. М. Міклухо-Маклай — учений-антрополог. Про нього написано багато книжок, але найкраще свої подорожі він описав у щоденниках, які було видано під назвою «Людина з Місяця».

      У 1870 році вчений оселився на острові Нова Ґвінея, де мешкали представники екваторіальної раси — папуаси. З кожним днем він усе більше переконувався в цілковитій помилковості теорій про існування «нижчих» рас, нездатних до розумового розвитку. Міклухо-Маклай зумів завоювати авторитет і довіру тубільців, які переросли в міцну прихильність. Щоправда, для цього вченому довелося виявляти вина­хідливість і кмітливість. Надзвичайна мужність, самовладання та вміння правильно підійти до папуасів неодноразово виручали Маклая під час його подорожей Новою Ґвінеєю та сусідніми островами.

     Папуаси вважали, що він прийшов з Місяця, і одного разу вирішили переконатися в його безсмерті. Їм страшенно хотілося випробувати, чи помре ця дивна біла людина з Місяця, якщо її, наприклад, простро­мити наскрізь списом. Випадково Маклай дізнався про це і спочатку розгубився. Потім узяв зі стіни списа, подав його одному папуасу та спокійно запропонував здійснити задумане випробування. Папуас узяв спис, розмахнувся і… опустив зброю. За його словами, тепер він цілком переконався, що вбити людину з Місяця неможливо: інакше навіщо вона сама пропонувала б простромити себе?

       Міклухо-Маклаю доводилось переживати вкрай небезпечні моменти під час зустрічей з незнайомими племенами людожерів, які вперше побачили одягнену людину з білою шкірою. Одного разу Маклай ви­рушив у віддалене папуаське селище, захопивши із собою записника та подарунки. Коли він прийшов у селище, папуаси почали пускати стріли прямо над вухом Маклая, погрозливо розмахувати списами. Що ж зробив Маклай? Він спокійно розпустив шнурки черевиків і влігся «поспати» на циновці. «Прокинувшись», Маклай підвівся і побачив, що папуаси мирно сидять навкруг нього, полишивши зброю. Папуаси, ніби зачаровані, спостерігали, як Маклай повільно і спокійно зашнуровує черевики… Він пішов додому, зробивши вигляд, ніби нічого не сталося.

Народи та держави

      На Землі проживає кілька тисяч народів, які мають власну мову, історію та культуру. На політичній карті світу зображено держави та країни. Головною ознакою держави є її незалежність від інших держав. Держава має свої кордони, населення, господарство, органи влади. Діаспора — це проживання представників певного народу поза територією його формування. Переважна частина населення Землі проживає в населених пунктах — міських або сільських.

(опрацюйте матеріал у підручнику ст. 238-241)

Цікаво!

Десятка найбільших за територією країн світу

Місце	Країна	Регіон	Площа, тис. км2
1	Росія	Європа, Азія	17 075,40
2	Канада	Америка	9976,14
3	Китай	Азія	9596,96
4	США	Америка	9363,00
5	Бразілія	Америка	8511,97
6	Австралія	Австралія	7686,85
7	Індія	Азія	3287,59
8	Аргентина	Америка	2766,89
9	Казахстан	Азія	2717,30
10	Судан	Африка	2505,81

Десять найменших за площею територій країн світу

Місце	Країна	Регіон	Площа, км2
1	Мальта	Європа	316
2	Мальдіви	Азія	300
3	Сент-Кристофер і Невіс	Північна Америка	261
4	Маршалові острови	Австралія і Океанія	181
5	Ліхтенштейн	Європа	160
6	Сан-Марино	Європа	60
7	Тувалу	Австралія і Океанія	26
8	Науру	Австралія і Океанія	21
9	Монако	Європа	1,95
10	Ватикан	Європа	0,44

• До найбільш поширених мов належать китайська (нею розмовляє понад 1 млрд 300 млн чол.), англійська, іспанська, арабська, хінді, бенґалі, портуґальська, російська, японська, німецька. Шість мов (англійська, французька, російська, іспанська, арабська, китайська) є робочими мовами ООН.
• Пекін став першим великим містом, кількість населення якого перевищила 1 млн чол. Це сталося 1800 р. Сьогодні у світі існує понад 260 таких великих міст. Найбільші міські агломерації, що включають кілька великих міст,— Токіо, Нью-Йорк і Мехіко. Кількість населення в кожній із них перевищує 18 млн чол.

       ДЗ: § 59-61.